Національна наукова медична бібліотека України

Тащук, В. К.
Детермінованість фракції викиду лівого шлуночка і С-реактивного білка станом ішемізованого міокарда - можливості діджиталізації ЕКГ [] / В. К. Тащук, О. В. Маліневська-Білійчук // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 487-492
MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, патофизиология)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ФУНКЦИЯ -- VENTRICULAR FUNCTION, LEFT (физиология)
C-РЕАКТИВНЫЙ БЕЛОК -- C-REACTIVE PROTEIN (диагностическое применение)
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ -- ELECTROCARDIOGRAPHY (использование)
Анотація: Мета роботи – визначити залежність фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) та С-реактивного білка (СРБ) від стану ішемізованого міокарда, враховуючи додаткові діагностичні дані, що отримані при диференціації електрокардіографії (ЕКГ). Матеріали та методи. Обстежили 135 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), яких поділили на групи порівняння: 48 осіб із ФВ ЛШ 55 % і 87 хворих із ФВ ЛШ ?55 %. Інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) діагностували у 45 із 135 пацієнтів, їх розрізняли залежно від ФВ ЛШ: 17 осіб із ФВ ЛШ 50 % та 28 хворих із ФВ ЛШ ?50 %. Стабільну стенокардію (CтСт) виявили у 90 із 135 пацієнтів, поділили на групи залежно від ФВ ЛШ: 51 випадок із ФВ ЛШ 60 % і 39 осіб з ФВ ЛШ ?60 %. Залежно від рівня С-реактивного білка (СРБ) сформовані дві групи хворих на СтСт (n
Aim. To determine the dependence of left ventricular ejection fraction (LVEF) and C-reactive protein (CRP) on the condition of ischemic myocardium considering additional diagnostic data, obtained from differentiated ECG. Material and methods. To achieve the goal, 135 patients with coronary artery disease (CAD) were examined and divided into comparison groups: 48 patients with LVEF 55 % and 87 patients with LVEF ?55 %. ST-elevation myocardial infarction (STEMI) was diagnosed in 45 of 135 patients, who were grouped according to LVEF: 17 patients with LVEF 50 % and 28 patients with LVEF ?50 %. Stable angina (SA) was documented in 90 of 135 patients, who were assigned to groups depending on LVEF: 51 patients with LVEF 60 % and 39 patients with LVEF ?60 %. Depending on the CRP level, 2 SA groups numbering 46 people were formed: 18 patients with a level of CRP ?0.5 mg/dL and 28 patients with a level of CRP 0.5 mg/dL. The study included clinical examinations, questionnaire, analysis of biomarkers and data of functional methods of examination (echocardiography, coronary ventriculography, ECG digitalization with the assessment of its parameters based on the “Smart-ECG” medical software platform). Results. Patients with CAD and LVEF55 % had higher values of endothelin-1 (ET-1) (10.21 (7.69; 11.65) pg/ml, ? +41.81 %, p

Дод.точки доступу:
Маліневська-Білійчук, О. В.
Экз-ры:
Знайти схожі

Коновалова, М. О.
Особливості змін електричної активності та варіабельності серцевого ритму в пацієнтів з ішемічною хворобою серця залежно від ступеня супутнього залізодефіциту [] / М. О. Коновалова, Н. С. Михайловська // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 493-500
MeSH-головна:
СТЕНОКАРДИЯ -- ANGINA PECTORIS (диагностика, осложнения, патофизиология)
АРИТМИИ СЕРДЕЧНЫЕ -- ARRHYTHMIAS, CARDIAC (диагностика, патофизиология, этиология)
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE (физиология)
АНЕМИЯ ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНАЯ -- ANEMIA, IRON-DEFICIENCY (осложнения)
Анотація: Мета роботи – оцінити зміни електричної активності та варіабельності серцевого ритму (ВСР) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) залежно від ступеня залізодефіциту (ЗД) та з’ясувати їхній зв’язок із ферокінетичними показниками. Матеріали та методи. Обстежили 90 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження ІІ–ІІІ ФК (35 чоловіків, 55 жінок; вік – 69 (61; 72) років). Хворих поділили на чотири клінічні групи: І (n = 16) – пацієнти з супутньою залізодефіцитною анемією (ЗДА) легкого та середнього ступенів тяжкості; ІІ (n = 15) – з абсолютним латентним ЗД; ІІІ (n = 14) – з функціональним латентним ЗД; IV (n = 45) – пацієнти з ІХС без порушень ферокінетики. Дослідили аритмічні порушення й особливості ВСР протягом доби, в денний і нічний періоди, а також їхні взаємозв’язки з показниками обміну заліза та клінічної гемограми. Статистично результати опрацювали в програмі «Statistica 13.0». Результати. У хворих на ІХС із супутньою ЗДА виявили тенденцію до більшого значення середньої частоти серцевих скорочень (ЧСС) протягом доби (U = 14,0; p ? 0,08), тривалості тахікардії (U = 20,0; p ? 0,06); зафіксували достовірно більшу кількість шлуночкових екстрасистол – в 2,4 раза (U = 7,0; p 0,05) порівняно з обстеженими без порушень обміну заліза. Не встановили значущих відмінностей за ЧСС, епізодами тахікардії та кількістю аритмічних порушень у хворих на ІХС із ЗД різних ступенів. Під час аналізу часових показників ВСР встановлено: порівняно з пацієнтами без порушень обміну заліза у хворих із супутнім ЗД різних ступенів відбувається зменшення загальної ВСР внаслідок зниження SDNN-індексу, rMSSD (%) та тріангулярного індексу HRVT і в активний, і в пасивний періоди. Аналіз спектральних показників ВСР у хворих I–III груп показав пригнічення парасимпатичної активності вегетативної нервової системи за показником HF. Наявність супутньої ЗДА характеризувалась максимальними змінами показників ВСР і переважанням центральних механізмів регуляції ВСР над автономним, що підтверджено достовірним збільшенням індексу централізації IC та стрес-індексу SI. Шляхом кореляційного аналізу встановлено низку зв’язків між показниками обміну заліза та ВСР у хворих на ІХС із супутньою ЗДА та латентним ЗД. Втім, вірогідних кореляційних взаємозв’язків між показниками ВСР і ферокінетики у хворих із супутнім функціональним ЗД не зафіксовано. Висновки. Зменшення запасів заліза в організмі внаслідок зменшення його тканинного та транспортного фондів супроводжується змінами електричної активності серця, прогресивною редукцією загальної варіабельності серцевого ритму, вегетативним дисбалансом у напрямі пригнічення активності парасимпатичного домену. Це підтверджено відповідними кореляціями з показниками ферокінетики.
The aim of the study: to assess changes in myocardial electrical activity and heart rate variability (HRV) in patients with coronary artery disease (CAD) depending on the stage of iron deficiency (ID) and identify their relationship with ferrokinetic parameters. Materials and methods. In total, 90 patients with CAD, stable angina II–III FC were examined (men – 35, women – 55, age – 69 (61; 72) years). The patients were divided into 4 groups: the 1st group (n = 16) consisted of patients with concomitant ID anemia (IDA) of mild and moderate severity, the 2nd (n = 15) – with latent ID, the 3rd (n = 14) – with functional ID, the 4th (n = 45) – patients with CAD without iron metabolism disorders. The HRV features during 24 hours, daytime and nighttime as well as their relationships with ferrokinetic and hematological parameters were analyzed. The data analysis was performed using Statistica 13.0. Results. CAD patients with concomitant IDA demonstrated a tendency to have a higher average daytime heart rate value (U = 14.0; p ? 0.08), a longer duration of tachycardia (U = 20.0; p ? 0.06), and a significantly greater number (2.4 times) of ventricular extrasystoles (VE) (U = 7.0; p 0.05) compared to patients without iron metabolism disorders. There were no statistically significant differences in heart rate, episodes of tachycardia, and the number of arrhythmic events in CAD patients with different stages of ID. During the temporal analysis of HRV indicators, patients with different stages of concomitant ID demonstrated a decrease in overall HRV due to SDNN-index, rMSSD (%) and HRVT triangular index both in active and passive periods as compared to patients without iron metabolism disorders. Spectral analysis of HRV has revealed reduced parasympathetic activity of the autonomic nervous system due to HF indicator in patients of the 1st–3rd groups. The presence of concomitant IDA was characterized by maximum changes in HRV indicators and the predominance of central mechanisms of HRV regulation over autonomic ones, which was confirmed by a significant increase in the centralization index (IC) and stress index (SI). For CAD patients with concomitant IDA and latent ID, a number of relationships between ferrokinetic and HRV parameters was found. There were no statistically significant correlations between indicators of iron metabolism and HRV in patients with CAD and functional ID. Conclusions. The decrease in iron stores in the body due to its tissue and transport reserves is accompanied by changes in the myocardial electrical activity, a progressive reduction in heart rate variability, autonomic dysfunction towards a suppression of the parasympathetic domain activity, confirming the relevant correlations with the ferrokinetic parameters.

Дод.точки доступу:
Михайловська, Н. С.
Экз-ры:
Знайти схожі

Якушев, А. В.
Застосування віртуальної навігації в хірургічному лікуванні передсердних макро-реентрі тахіаритмій [] / А. В. Якушев, М. С. Подлужний // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 501-505
MeSH-головна:
ТАХИКАРДИЯ -- TACHYCARDIA (диагностика, патофизиология, хирургия)
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION (диагностика, патофизиология, хирургия)
АНГИОГРАФИЯ -- ANGIOGRAPHY (использование)
Анотація: Передсердним макро-реентрі тахіаритміям належать перші позиції в структурі тахіаритмій, і однією з найпоширеніших у цій групі є тріпотіння передсердь (ТП). Ці порушення ритму серця призводять до суттєвого зниження якості життя пацієнтів, а інколи – опосередковано через ускладнення – можуть спричиняти інвалідизацію та летальні наслідки. Медикаментозне лікування аритмій цієї групи має обмежену ефективність, і на перші позиції виходить хірургічний метод лікування – катетерні абляції. Абляцію ТП традиційно здійснюють, не використовуючи систему навігації під контролем рентгеноскопії, але це пов’язано з підвищеним променевим навантаженням на пацієнта та персонал. Досягнення в сучасній аритмології дають змогу створювати анатомічні моделі камер серця й активаційні моделі поширення електричного збудження анатомічними моделями. Це зменшує променеве навантаження і не потребує додаткового обладнання й умінь. Мета роботи – порівняти показники тривалості процедури та променевого навантаження під час радіочастотної катетерної абляції каво-трикуспідального перешийка з використанням 3D-навігації та при застосуванні традиційної методики. Матеріали та методи. В основу роботи покладено аналіз результатів лікування 84 пацієнтів, які перебували на лікуванні в ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова» НАМН України в 2014–2021 рр. Залежно від способу візуалізації пацієнтів поділили на дві групи. У І групу залучили 31 хворого, яким радіочастотну абляцію каво-трикуспідального істмусу (КТІ) здійснили за традиційною методикою під рентгеноскопічним контролем без використання системи навігації. В ІІ групу залучили 27 пацієнтів, у яких створювали анатомічну модель правого передсердя. Результати. У пацієнтів усіх груп вдалося досягти критерії успішності процедури – створити лінії двоспрямованого блока по КТІ. У І групі період від першої аплікації до відновлення синусового ритму у середньому тривав 325 ± 25 с при середній кількості аплікацій 7,4 ± 0,6 (від 5 до 10). Середня тривалість процедури становила 43,0 ± 3,3 хв із середньою тривалістю рентгену 572 ± 44 с, середній добуток дози-площі (Dose Product Area – DAP) – 62,0 ± 5,0 Gy.cm2. У ІІ групі загальна тривалість першого етапу втручання становила 312 ± 26 с. Період до припинення тахікардії та відновлення синусового ритму в середньому становив 230 ± 19 с. Період від відновлення синусового ритму до підтвердження двоспрямованого блока по КТІ у середньому тривав 71 ± 6 с при середній кількості аплікацій 3,2 ± 3,0 на процедуру. Середня тривалість процедури – 41,5 ± 3,5 хв, середня тривалість рентгену – 120 ± 10 с, середній DAP – 15,0 ± 1,3 Gy.cm2. Висновки. Використання анатомічної моделі правого передсердя дає змогу зменшити променеве навантаження на 75,8 % порівняно з таким при використанні традиційної методики під час радіочастотної катетерної абляції каво-трикуспідального перешийка, а показники тривалості процедури зіставні. Отже, застосування анатомічної моделі може бути рекомендоване при абляціях каво-трикуспідального перешийка.
Macro-re-entrant atrial tachyarrhythmias occupy the leading positions in the structure of tachyarrhythmias, and one of the most common in this group is atrial flutter. These abnormal rhythms lead to a significant decrease in the quality of patients’ life, and sometimes, indirectly due to complications, can lead to disability and fatal consequences. Medical treatment for this group of arrhythmias has limited effectiveness, and the surgical method of treatment – catheter ablation – comes to the first place. Ablation of atrial flutter is traditionally performed under the guidance of fluoroscopy without the use of a navigation system, but this is associated with increased radiation exposure to patients and staff. Advances in modern arrhythmology make it possible to create anatomical models of heart chambers and activation models of the excitation spreading along anatomical models, reducing the radiation load, but requiring additional equipment and skills. Aim: to compare the procedure duration and radiation load during radiofrequency catheter ablation of the cavo-tricuspid isthmus using 3D navigation with traditional methods. Materials and methods. The work was based on the analysis of treatment results in 84 patients at National M. Amosov Institute of Cardiovascular Surgery affiliated to National Academy of Medical Sciences of Ukraine in the period from 2014 to 2021. Depending on the imaging method, patients were divided into 2 groups. Group I included 31 patients who underwent radiofrequency cavo-tricuspid isthmus (CTI) ablation according to the traditional method under fluoroscopic control without using a navigation system. Group II comprised 27 patients in whom an anatomical model of the right atrium was created. Results. Success criteria were achieved in all groups, bidirectional block line was created at the level of the CTI. In group I, the average time from the first application to the restoration of sinus rhythm was 325 ± 25 s with an average number of applications of 7.4 ± 0.6 (from 5 to 10). The average procedure time was 43.0 ± 3.3 min, with an average X-ray time of 572 ± 44 s and an average dose area product (DAP) was 62.0 ± 5.0 Gy.cm2. In group II, the total duration of the first stage of the intervention was 312 ± 26 s. The average time to stopping tachycardia and restoring sinus rhythm was 230 ± 19 s. The average time from sinus rhythm restoration to confirmation of bidirectional CTI block was 71 ± 6 s with an average number of applications of 3.2 ± 3.0 per the procedure. The average procedure time was 41.5 ± 3.5 min, the average X-ray time was 120 ± 10 s, the average DAP was 15.0 ± 1.3 Gy.cm2. Conclusions. The usage of the anatomical model of the right atrium reduces X-ray exposure by 75.8 %, in comparison to the traditional technique, during radiofrequency catheter ablation of the cavo-tricuspid isthmus with similar procedure time. The anatomical model can be recommended for ablation of the cavo-tricuspid isthmus.

Дод.точки доступу:
Подлужний, М. С.
Экз-ры:
Знайти схожі

Pidlubna, A. M.
Dynamics of clinical manifestations of gonarthritis in overweight hypertensive women under the influence of complex therapy [] / A. M. Pidlubna, K. V. Gapon // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 506-510
MeSH-головна:
АРТРИТ -- ARTHRITIS (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (действие лекарственных препаратов, патофизиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
Анотація: Мета роботи – вивчити особливості динаміки клінічних проявів гонартриту в жінок з артеріальною гіпертензією та надлишковою масою тіла під впливом комплексної терапії. Матеріали та методи. Здійснили двоетапне дослідження ефективності застосування розувастатину та аргініну в рамках комплексної терапії хворих на гонартрит у поєднанні з артеріальною гіпертензією та надлишковою масою тіла. На першому етапі на базі стаціонара ревматологічного відділення (за умови наявності попередньо підписаної інформованої згоди) проспективно обстежили 198 жінок, які перебували на стаціонарному лікуванні в період 2018–2020 рр. Катамнестичне обстеження другого етапу (2019–2021 рр.) здійснили в поліклінічному відділенні. На цьому етапі обстежили 134 жінки. Залежно від супутньої патології пацієнток поділили на три групи. Результати. Застосування запропонованого варіанта лікування в рамках комплексної терапії обраного контингенту хворих сприяло достовірному зменшенню частки випадків з обмеженням рухів у Г2 і Г3 (на 62,21 % та 52,12 % відповідно), вираженим больовим синдромом під час активних рухів (на 24,89 % та 52,12 % відповідно), припухлостями суглобів (на 13,8 % та 12,65 % відповідно); зниженню вмісту IL-6 у крові пацієнтів Г2 та Г3 (у 3,64 та 1,36 раза), С-реактивного білка (у 1,97 та 1,12 раза), збільшенню IL-10 (у 3,57 та 1,62 раза відповідно); покращенню показників WOMAC у всіх групах дослідження; достовірне підвищення зафіксували в пацієнток Г2 і Г3. Висновки. Застосування комбінації розувастатину 20 мг на добу курсом 3 місяці та аргініну 100 мл внутрішньовенно № 10 із переходом на пероральне приймання по 5 мл чотири рази на добу протягом одного місяця підвищує ефективність лікування жінок, хворих на гонартрит у поєднанні з гіпертонічною хворобою та надлишковою масою тіла, зменшує інтенсивність і тривалість суглобового больового синдрому та значно покращує функціональну здатність суглобів.
The aim of the work was to study the dynamics of clinical manifestations of gonarthritis in women with hypertension and overweight under the influence of complex therapy. Materials and methods. A two-stage study was conducted on the effectiveness of Rosuvastatin and Arginine in the complex therapy for patients with gonarthritis in combination with hypertension and excess body weight. At the first stage, on the basis of the inpatient Rheumatology Department, 198 women hospitalized in the period 2018–2020 were prospectively examined after receiving their informed consent. The follow-up study of the second stage (2019–2021) was carried out at the outpatient department. At the follow-up stage, 134 women were examined. Depending on the accompanying pathology, the patients were divided into three groups. Results. The use of the proposed treatment option in the complex treatment for selected contingent of patients contributed to a significant reduction in the proportion of patients with movement restriction in Group 2 and Group 3 by 62.21 % and 52.12 %, pain during active movements by 24.89 % and 52.12 % and swelling of the joints by 13.8% and 12.65 %, respectively; a decrease in IL-6 levels in Group 2 and Group 3 by 3.64 and 1.36 times, CRP by 1.97 and 1.12 times, and an increase in IL-10 by 3.57 and 1.62 times, respectively; improvements in WOMAC scores in all studied groups with a significant increase in Group 2 and Group 3. Conclusions. The combination of Rosuvastatin 20 mg per day for the 3-month course and Arginine 100 ml intravenously No. 10 with subsequent oral administration of 5 ml 4 times daily for 1 month has been found to increase the effectiveness of treatment for patients with gonarthritis combined with hypertension and overweight, reduce the intensity and duration of joint pain syndrome and significantly improve the functional capacity of joints.

Дод.точки доступу:
Gapon, K. V.
Экз-ры:
Знайти схожі

Качковська, В. В.
Клініко-функціональна характеристика хворих на бронхіальну астму залежно від індексу маси тіла [] / В. В. Качковська, В. Ф. Орловський // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 511-517
MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика, эпидемиология)
ГИПЕРСЕНСИБИЛИЗАЦИЯ -- HYPERSENSITIVITY
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, осложнения, эпидемиология)
Анотація: Мета роботи – вивчити клініко-анамнестичні дані хворих на бронхіальну астму (БА) залежно від індексу маси тіла (ІМТ). Матеріали та методи. Обстежили 553 хворих на БА та 95 практично здорових осіб без симптомів БА, алергії й атопії в індивідуальному та сімейному анамнезі. Пацієнтів поділили на три групи залежно від ІМТ: І – 152 хворих із нормальною масою тіла (НМТ); ІІ – 206 осіб із зайвою масою тіла (ЗМТ); ІІІ – 195 обстежених з ожирінням. Для оцінювання контролю БА використали опитувальник ACQ-5, а якості життя – AQLQ. Дослідження схвалено комісією з питань біоетики Навчально-наукового медичного інституту Сумського державного університету. Статистичний аналіз результатів здійснили за допомогою програми SPSS-17. Результати. За статтю та віком клінічні групи вірогідно не відрізнялись (р 0,05). Проаналізували скарги, анамнестичні, клінічні й інструментальних показники, тяжкість перебігу, контроль захворювання та якість життя пацієнтів залежно від ІМТ. Встановили особливості БА, що асоційована з ожирінням. Виявили, що у хворих на БА з ожирінням вища частота обтяженої спадковості (р = 0,004), загострень у холодну пору року (р = 0,001), метеочутливості (р = 0,001), гострих респіраторних захворювань (р = 0,001) та стресу (р = 0,001) як чинників загострень. Крім того, у них визначили вищу частоту поєднання неспецифічних тригерів (р = 0,001) порівняно з пацієнтами із НМТ. Загострення, зумовлені цвітінням рослин, фіксували частіше у хворих на БА з НМТ (55,3 %) порівняно з пацієнтами з ожирінням (43,1 %). Визначили особливості перебігу БА у пацієнтів з ожирінням порівняно з хворими на БА із НМТ, зокрема вищу частоту скарг на кашель і задишку (в спокої, при незначному фізичному навантаженні), загальну слабкість і втомлюваність, порушення сну та печію; частіше реєстрували нічні та денні симптоми на тлі застосування сальбутамолу, а також тяжкий і неконтрольований перебіг, що супроводжувався вираженішими обструктивними порушеннями з меншою зворотністю; більшу кількість випадків пневмоній та епізодів загострень; зафіксували нижчу якість життя пацієнтів. Висновки. БА, асоційована з ожирінням, порівняно з БА з НМТ, має низку відмінностей: тригери загострення – неалергічні чинники, важчий перебіг, нижчий рівень контролю та гірша якість життя, вираженіша бронхіальна обструкція з меншою зворотністю.
The aim of the study was to investigate the relationship between body mass index (BMI) and clinical and anamnestic data in patients with bronchial asthma (BA). Material and methods. 553 patients with BA and 95 apparently healthy individuals without medical or family history of asthma, allergy or atopy symptoms were examined. Patients were divided into three groups depending on BMI: Group I included 152 patients with normal body weight (NBW), II – 206 overweight patients, III – 195 with obesity. BA control was assessed by using the ACQ-5 questionnaire, and the AQLQ was used to assess quality of life. The study was approved by the Bioethics Commission of the Medical Institute of Sumy State University. Statistical analysis of the obtained results was carried out using the SPSS-17 program. Results. There were no significant sex– and age-related differences (p 0.05) between clinical groups. Complaints, medical history, clinical and instrumental indicators, disease severity, control, and quality of life of patients were analyzed to identify features of BA associated with obesity. The study has found that BA patients with obesity experienced a higher frequency of positive family history (p = 0.004), exacerbations during the cold season (p = 0.001), sensitivity to weather changes (p = 0.001), acute respiratory diseases (p = 0.001), stress (p = 0.001), and a combination of non-specific triggers (p = 0.001) which could result in exacerbations compared to patients with NBW. Exacerbations caused by flowering plants were more common in BA patients with NBW (55.3 %) compared to those with obesity (43.1 %). When comparing BA in individuals with obesity to those with NBW, there were several distinctive features. These included a higher frequency of symptoms such as cough and shortness of breath at rest or with minor physical exertion, weakness, fatigue, sleep disturbances, heartburn; night and day symptoms when using salbutamol, a severe and uncontrolled course with more pronounced obstructive disorders and lower reversibility, pneumonia, exacerbation episodes, and lower quality of life. Conclusions. BA with obesity compared to BA with NBW is characterized by a number of differences such as non-allergic factors as triggers, more severe course, lower level of control and quality of life, pain, pronounced bronchial obstruction with lower reversibility.

Дод.точки доступу:
Орловський, В. Ф.
Экз-ры:
Знайти схожі

Poyda, O. I.
Oncological standards in the treatment of diffuse inflammatory diseases of the colon [] / O. I. Poyda, V. M. Melnyk // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 518-522
MeSH-головна:
КОЛИТ ЯЗВЕННЫЙ -- COLITIS, ULCERATIVE (диагностика, патофизиология)
КРОНА БОЛЕЗНЬ -- CROHN DISEASE (диагностика, патофизиология)
КИШЕЧНИКА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- INTESTINAL NEOPLASMS (профилактика и контроль)
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (патофизиология)
Анотація: Мета роботи – покращити ефективність профілактики раку та результати хірургічного лікування при дифузних запальних захворюваннях товстої кишки шляхом визначення та використання факторів ризику виникнення малігнізації, удосконалення методів діагностики, хірургічної стратегії та тактики. Матеріали та методи. Прооперували 36 пацієнтів із дифузними запальними захворюваннями товстої кишки, спираючись на загальноприйняті онкологічні стандарти. З приводу виразкового коліту прооперували 20 (55,6 %) осіб, хвороби Крона товстої кишки – 16 (44,4 %). У дослідження залучили 19 (52,7 %) чоловіків і 17 (47,3 %) жінок віком 21–56 років. Під час виконання оперативних втручань керувалися опрацьованими факторами ризику виникнення малігнізації, положеннями хірургічної стратегії та тактики, що полягали у виборі показань, обсягу виконання оперативного втручання, забезпеченні онкопревенції. Результати. Використання онкологічних стандартів, положень хірургічної стратегії та тактики запобігало випадкам післяопераційної летальності, малігнізації передракових станів, сприяло зменшенню частоти виникнення ранніх післяопераційних ускладнень до 5 (13,9 %), локорегіональних рецидивів – до 1 (2,8 %). Висновки. Визначення факторів ризику виникнення малігнізації, удосконалення методів діагностики, хірургічної стратегії та тактики при дифузних запальних захворюваннях товстої кишки сприяють своєчасному виявленню передракових станів, малігнізації та раку товстої кишки, а також обґрунтовують доцільність виконання хірургічних втручань із використанням загальноприйнятих онкологічних стандартів. Виконання хірургічних втручань відповідно до чинних онкологічних стандартів, опрацьовані положення стратегії та тактики дали змогу запобігти виникненню малігнізації передракових станів, післяопераційній летальності, зменшити частоту виникнення ранніх післяопераційних ускладнень (до 5 (13,9 %) випадків) і локорегіональних рецидивів (в 1 (2,8 %) хворого).
Aim. To improve the effectiveness of cancer prevention and the results of surgical treatment in diffuse inflammatory diseases of the colon by identifying and using risk factors for malignancy, improving diagnostic methods, surgical strategy and tactics. Materials and methods. Using generally accepted oncological standards, 36 patients with diffuse inflammatory diseases of the colon were operated on. There were 20 (55.6 %) patients with ulcerative colitis and 16 (44.4 %) with Crohn’s disease of the colon. There were 19 (52.7 %) men and 17 (47.3 %) women. The patients’ age ranged from 21 to 56 years. When performing surgical interventions, we were guided by the studied risk factors for malignancy, the provisions of the surgical strategy and tactics, that included the indication choice, the surgical intervention extent, and the ensuring of oncoprevention. Results. The use of oncological standards, provisions of surgical strategy and tactics prevented the occurrence of postoperative mortality, malignancy of precancerous conditions, contributed to a decrease in the incidence of early postoperative complications to 5 (13.9 %), locoregional recurrence to 1 (2.8 %). Conclusions. Determination of risk factors for malignancy, improvement of diagnostic methods, surgical strategy and tactics in diffuse inflammatory diseases of the colon contribute to the timely detection of precancerous conditions, malignancy and colon cancer, justification for the feasibility of performing surgical interventions using generally accepted oncological standards. Performing surgical interventions with the use of generally accepted oncological standards, proven provisions of strategy and tactics have made it possible to prevent the occurrence of malignization of precancerous conditions, cases of postoperative mortality, reduce the frequency of early postoperative complications to 5 (13.9 %) and locoregional recurrences to 1 (2.8 %).

Дод.точки доступу:
Melnyk, V. M.
Экз-ры:
Знайти схожі

Оцінювання тяжкості стану та прогнозування післяопераційних ускладнень у пацієнтів похилого і старечого віку з перфорацією виразки шлунка та дванадцятипалої кишки [] / М. Б. Данилюк [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 523-527
MeSH-головна:
ПЕПТИЧЕСКАЯ ЯЗВА -- PEPTIC ULCER (диагностика, патофизиология, хирургия)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ -- GASTROINTESTINAL HEMORRHAGE (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика, профилактика и контроль, этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПОЖИЛЫЕ -- AGED (физиология)
Анотація: Мета роботи – оцінювання тяжкості стану та прогнозування післяопераційних ускладнень і смертності у пацієнтів похилого та старечого віку з перфорацією виразки шлунка та дванадцятипалої кишки за допомогою шкали P-POSSUM. Матеріали та методи. Під час дослідження проаналізували 80 (100,0 %) випадків лікування пацієнтів віком від 60 до 89 років з діагнозом перфорація виразки шлунка або дванадцятипалої кишки. На етапі госпіталізації здійснили оцінювання загального стану за допомогою субшкал шкали P-POSSUM. Усі пацієнти прооперовані невідкладно. Результати. Суму балів, що одержали, зіставили з післяопераційними ускладненнями та смертністю. Визначили точку дискримінації на рівні більше ніж 43 бали для післяопераційних ускладнень та понад 48 балів для смертності. Згідно з результатами пацієнтів поділили на дві групи: А – хворі, в яких сума балів становила ? 43 (n = 39, 48,8 %), В – з сумою балів 43 (n = 41, 51,2 %). Оцінювання виявлених ускладнень у післяопераційному періоді та зіставлення з сумою балів, що одержали, використавши шкалу, достовірно підтверджують збільшення їхньої частоти в групі В (сума балів 43) щодо групи А (сума балів ? 43) – р = 0,0018, U = 474,0. Для порівняння показників смертності всіх пацієнтів також поділили на дві групи: С – 48 (60,0 %) пацієнтів із сумою балів ?48; D – 32 (40,0 %) хворих із сумою балів ?49. У групі пацієнтів із загальною сумою балів 48 (група D) значно зростає показник летальності щодо групи С (із сумою балів ?48), р = 0,0002, U = 384,0. Висновки. У результаті дослідження показали, що використання шкали P-POSSUM у пацієнтів похилого і старечого віку із перфорацією виразки шлунка та дванадцятипалої кишки достовірно підтверджує зростання частоти післяопераційних ускладнень (у групі А – 6 (15,4 %) випадків, у групі В – 23 (56,1 %), р = 0,0018, U = 474,0) і підвищення летальності (у групі С – 6,3 %, у групі D – 56,3 %, р = 0,0002, U = 384,0). Шкала P-POSSUM дає змогу вірогідно спрогнозувати збільшення ризику частоти післяопераційних ускладнень і летальності. Це дасть змогу спрогнозувати та змінити підходи під час лікування хворих, а також покращити якість надання невідкладної хірургічної допомоги пацієнтам похилого та старечого віку.
Aim. To assess the condition severity and predict postoperative complications and mortality in elderly and senile patients with perforated gastric and duodenal ulcer using the P-POSSUM score. Materials and methods. To conduct a scientific study, 80 (100.0 %) cases of treatment for patients aged 60 to 89 years with a diagnosis of gastric or duodenal ulcer perforation were analyzed. At the stage of hospitalization, the general condition was assessed using the variables of the P-POSSUM score. All patients underwent emergency surgery. Results. The obtained sum of points was compared with postoperative complications and mortality. We defined the discrimination point as 43 points for postoperative complications and 48 points for mortality. Based on the result, the patients were divided into group A with a sum of points up to 43 inclusive – 39 patients (48.8 %), and with a greater number of points – 41 patients (51.2 %) – group B. Evaluation of the detected complications in the postoperative period and comparison with the sum of points significantly confirmed an increase in their frequency in group B (sum of points 43) as compared to group A (sum of points ?43) – p = 0.0018, U = 474.0. To compare the mortality rate, all the patients were divided into group C – 48 (60.0 %) patients with a sum of points ?48, and group D – 32 patients (40.0 %) with a sum of points ?49. In the group of patients with a total score 48 (group D), the mortality rate was significantly increased compared to group C with a score ?48, p = 0.0002, U = 384.0. Conclusions. Our study has led to the following conclusions: the P-POSSUM score use in elderly and senile patients with perforated gastric and duodenal ulcers significantly confirms the increase in the frequency of postoperative complications, in group A – 6 (15.4 %) patients, while in group B – 23 (56.1 %), p = 0.0018, U = 474.0 and increased mortality, in group C – 6.3 %, in group D – 56.3 %, p = 0.0002, U = 384.0; the P-POSSUM score provides reliable prediction an increase in the risk of postoperative complications and mortality. This, in turn, makes it possible to predict and change treatment approaches and improve the quality of emergency surgical care for elderly and senile patients.

Дод.точки доступу:
Данилюк, М. Б.; Завгородній, С. М.; Кубрак, М. А.; Бойко, К. А.
Экз-ры:
Знайти схожі

Гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор індукує міграцію нерезидентних клітин до внутрішньомозкового крововиливу [] / А. В. Кураєв [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 528-534
MeSH-головна:
ВНУТРИЧЕРЕПНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ -- INTRACRANIAL HEMORRHAGES (диагностика, патофизиология, этиология)
ГРАНУЛОЦИТОВ КОЛОНИЕСТИМУЛИРУЮЩИЙ ФАКТОР -- GRANULOCYTE COLONY-STIMULATING FACTOR (диагностическое применение, физиология)
(физиология)
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
Анотація: Мета роботи – дослідити вплив гранулоцитарного колонієстимулювального фактора (ГКСФ) на появу в ділянці внутрішньомозкового крововиливу (ВК) нерезидентних клітин, що потенційно можна визначити як мезенхімальні стовбурові. Матеріали та методи. В експерименті щурам моделювали однобічний ВК шляхом введення аутологічної крові в праву гемісферу. Імуногістохімічним методом дослідили ділянку навколо гематоми через 1, 3, 10, 30 і 60 діб після моделювання ВК. Оцінювали появу клітин, які експресують CD44, CD68 і CD146 маркери за трибальною шкалою після пенетруючої травми (ПТ) мозку, ВК і ВК із введенням фактора росту (ВК/ГКСФ). Результати. ВК, на відміну від ПТ, інтенсифікував інфільтрацію перигематомної ділянки мозку CD44+ клітинами і викликав появу в ній CD68+ і CD146+ клітин. Питома щільність CD44+ клітин зменшилася через 60 діб після ВК, а дія ГКСФ полягала у зменшенні щільності CD44+ клітин через 30 і 60 діб. Появу CD68+ і CD146+ клітин у ділянці крововиливу встановлено через 10 діб, надалі їх визначали рідко, а після введення ГКСФ інфільтрацію клітин з таким імунофенотипом реєстрували через 3 доби після ВК із тенденцією до накопичення. Висновки. Інфільтрація у перигематомну ділянку мозку щурів клітин, які експресують CD44, CD68 і CD146, неоднорідна за часом після пошкодження мозку. Поява клітин цього імунофенотипу могла бути пов’язана з елімінацією гематоми, процесами ангіогенезу й іншими механізмами ремоделювання перигематомної ділянки мозку, в які залучені мезенхімальні стовбурові клітини. ГКСФ модулював міграцію CD68+ і CD146+ клітин, що полягало у більш ранній та інтенсивнішій їх міграції у пошкоджену ділянку мозку після ВК.
The aim of the study is to determine the effect of granulocyte colony-stimulating factor (rHuG-CSF) on the migration of non-resident cells into the region of intracerebral hemorrhage (ICH), which can potentially be considered as mesenchymal stem cells. Materials and methods. In the experiment, unilateral ICH was simulated in rats by injection of autologous blood into the right hemisphere. Immunohistochemical method was used to study perihematomal area on day 1, 3, 10, 30, and 60 after ICH modeling. The appearance of cells expressing CD44, CD68, and CD146 markers was evaluated on a 3-point scale after penetrating trauma (PT) of the brain, ICH, and ICH with the growth factor injection (ICH/rHuG-CSF). Results. In contrast to PT, ICH intensified the infiltration of CD44+ cells in the perihematomal area of the brain and caused the appearance of CD68+ and CD146+ cells in hemorrhage. The specific density of CD44+ cells was decreased on day 60 after ICH, and the effect of rHuG-CSF consisted in reducing the density of CD44+ cells on days 30 and 60. The appearance of CD68+ and CD146+ cells in the perihematomal area was seen after 10 days and further their detection was rare, while after the rHuG-CSF injection, the infiltration by cells with a similar immunophenotype was detected on day 3 ICH with a tendency to accumulate. Conclusions. Infiltration by cells expressing CD44, CD68, and CD146 into the perihematomal area of the rat brain was heterogeneous as to the time after brain injury. The appearance of cells with specified immunophenotype could be associated with hematoma elimination, angiogenesis processes, and other mechanisms of the perihematomal brain region remodeling, in which mesenchymal stem cells were involved. rHuG-CSF modulated the migration of CD68+ and CD146+ cells, which consisted in their earlier and more intense migration to the damaged area of the brain after ICH.

Дод.точки доступу:
Кураєв, А. В.; Савосько, С. І.; Грабовий, О. М.; Макаренко, О. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

Романова, К. Б.
Характер змін морфоденситометричних параметрів великоклітинних нейронів паравентрикулярного ядра гіпоталамуса при restraint-стресі різної тривалості [] / К. Б. Романова, О. В. Ганчева, Ю. М. Колесник // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 535-540
MeSH-головна:
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (патофизиология)
ГИПОТАЛАМУСА ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОЕ ЯДРО -- PARAVENTRICULAR HYPOTHALAMIC NUCLEUS (патология, патофизиология)
(физиология)
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- MODELS, ANIMAL
Анотація: Мета роботи – визначити характер змін морфоденситометричних параметрів великоклітинних нейронів паравентрикулярного ядра гіпоталамуса в щурів на 6, 15 та 21 тижні обмеження життєвого простору. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на 55 статевозрілих щурах-самцях лінії Wistar, яких поділили на чотири групи: 1 (контрольна) – 10 інтактних тварин; 2, 3 і 4 – експериментальні групи по 15 щурів, що перебували в обмеженому просторі клітки протягом 6, 15 та 21 тижня відповідно. Після попередньої стандартної гістологічної обробки вилученого мозку щурів на 5 мкм зрізах і після 48-годинного забарвлення галоціанін-хромовими галунами за Ейнарсоном здійснили їх морфоденситометричний аналіз на мікроскопі AxioImager-M2 (Carl Zeiss, Німеччина). Зображення великоклітинних нейронів паравентрикулярного ядра (ПВЯ) гіпоталамуса, топографічну належність яких визначали з використанням стереотаксичного атласу мозку щура, отримували за допомогою високочутливої відеокамери AxioCam-ERc 5s (Carl Zeiss, Німеччина) та записували як комп’ютерний файл за допомогою програмного забезпечення AxioVision 40 V 4.8.2.0 (ліцензія № 3005339). Кількісні показники площі нейронів, їхніх ядер і ядерець, вмісту гетерогенних ДНК і РНК у цитоплазмі клітин, їхніх ядрах і ядерцях одержали в напівавтоматичному режимі за допомогою програмного забезпечення з відкритим кодом ImageJ (National Institutes of Health, США). Результати. Результатом хронічного стресу через обмеження життєвого простору, малорухливість і складні комунікаційні відносини у щурів, які 6, 15 та 21 тиждень перебували в названих умовах, стало зменшення площі цитоплазми та ядер великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамуса прямо пропорційно строку restrain-стресу (цитоплазми та ядра – на 18 % та 9 % на 6 тижні, на 40 % і 25 % на 21 тижні; тільки цитоплазми – на 23 % на 15 тижні). Площа ядерець нейронів порівняно з контролем збільшувалася на 31 % на 6 тижні стресу, на 33 % – на 15, на 15 % на 21 тижні. Вміст нуклеїнових кислот у цитоплазмах великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамуса щурів у групі з 6-тижневим обмеженням менший за контроль на 39 %, із 15-тижневим – на 34 %, на 21 тижні restrain-стресу – на 42 %. У ядрах клітин після 6 і 15 тижнів обмеження цей показник зменшувався майже однаково (на 37 % і 35 % відповідно), тривале обмеження (21 тиждень) спричиняло зменшення на 41 %. У ядерцях нейронів вміст нуклеїнових кислот змінювався аналогічно: в групі 6 тижнів зафіксовано зменшення на 40 %, після 15 тижнів – на 39 %, 21 тижня – на 43 %. Висновки. Зміни морфометричних параметрів великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамуса щурів із тривалим обмеженням життєвого простору різноспрямовані та залежать від його терміну. Це пов’язано з функціональними особливостями структурних компонентів нейрона (цитоплазми, ядра та ядерця). Зі збільшенням строку обмеження життєвого простору відбувається прогресивне зменшення площ цитоплазми нейронів ПВЯ і їхніх ядер, але збільшення площі ядерець. Вміст нуклеїнових кислот у структурах великоклітинних нейронів ПВЯ гіпоталамуса, що дослідили, через тривалий стрес у всіх термінах (6, 15, 21 тиждень) стає меншим за значення контролю більш ніж на третину. Порівняння вмісту нуклеїнових кислот у цитоплазмі, ядрах і ядерцях нейронів у щурів груп зі стресом різної тривалості показало незначне коливання цього показника.
The aim of the work was to define the nature of changes in morpho-densitometric parameters of magnocellular neurons of the hypothalamic paraventricular nucleus in rats at 6, 15 and 21 weeks of restricted living space. Materials and methods. A total of 55 male Wistar rats aged 6-10 months were used and divided into 4 groups (1 – intact control, 10 rats; 2, 3 and 4 – experimental groups of 15 rats each, which were in conditions of restricted environmental space for 6, 15 and 21 weeks, respectively). Morpho-densitometric analysis of 5-?m-thick rat brain sections was performed after preliminary standard histological processing and 48 hours of halocyanine-chrome staining by Einarson using an AxioImager-M2 microscope (Carl Zeiss, Germany). Images of magnocellular neurons of the hypothalamic paraventricular nuclei (PVN), which were topographically identified according to the stereotaxic atlas of the rat brain, were captured using a highly sensitive AxioCam-ERc 5s video camera (Carl Zeiss, Germany) and recorded as a computer file using AxioVision 40 V 4.8.2.0 software (license number 3005339). Quantitative data on the area of neurons, their nuclei and nucleoli, the content of heterogeneous DNA and RNA in the cell cytoplasm, nuclei and nucleoli were obtained in a semi-automatic mode using the open source software ImageJ (National Institutes of Health, USA). Results. Chronic stress condition modelled in rats for 6, 15, and 21 weeks (limited living space, inactivity, and complicated communications) resulted in a decrease in the area of cytoplasm and nuclei of magnocellular neurons of the hypothalamic PVN. The decrease was directly proportional to restrain stress duration: cytoplasm and nuclei by 18 % and 9 % at week 6 and by 40 % and 25 % at week 21, respectively, and only cytoplasm by 23 % at 15 weeks. On the contrary, the area of neuronal nuclei was increased by 31 % at 6 weeks of stress and 33 % at 15 weeks, and by 15 % at 21 weeks of stress compared to the control. The content of nucleic acids in the cytoplasm of magnocellular neurons of the hypothalamic PVN in the group of rats with 6-week restriction was 39 % less than in the control group, 34 % less than that in the group with 15-week restriction, and 42 % less than that in the group of 21-week restrain stress. In the nuclei of cells after 6 and 15 weeks of restriction, the content was decreased approximately equally by 37 % and 35 %, respectively, and long-term restriction (21 weeks) contributed to a 41 % decrease. In the neuron nucleoli, the content of nucleic acids was changed similarly: in the group of 6 weeks, a decrease of 40 % was characteristic, after 15 weeks – by 39 %, and after 21 weeks – by 43 %. Conclusions. Changes in the morphometric parameters of magnocellular neurons of the hypothalamic PVN in rats with long-term limitation of living space are characterized by time dependence and multidirectionality, which is related to the functional features of the neuron structural components (cytoplasm, nucleus and nucleoli). There is a progressive decrease in the cytoplasmic area of PVN neurons and their nuclei, while the nucleolar area increases with increasing length of living space limitation. The content of nucleic acids in the studied structures of the hypothalamic PVN magnocellular neurons after prolonged stress at each time point (6, 15, 21 weeks) becomes less than the control values by more than a third. Comparison of nucleic acid content in the neuron cytoplasm, nuclei, and nucleoli shows a narrow range of variations in the parameters of the experimental group rats between different periods.

Дод.точки доступу:
Ганчева, О. В.; Колесник, Ю. М.
Экз-ры:
Знайти схожі

10.

Історичні та сучасні аспекти методів ангіовізуалізації ішемічної хвороби серця (огляд літератури) [] / В. О. Губка [та ін.] // Запоріз. мед. журн. = Zaporozhye Medical Journal. - 2023. - Том 25, N 6. - С. 541-547
MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, этиология)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (диагностика)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика)
АНГИОГРАФИЯ -- ANGIOGRAPHY (использование)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ОБЗОР -- REVIEW
Анотація: Ішемічна хвороба серця (ІХС) – надзвичайно поширене клінічне серцево-судинне захворювання, що зумовлене атеросклерозом субепікардіальних вінцевих артерій (ВА) та може мати гострий і хронічний перебіг. Захворюваність на ІХС зростає з кожним роком, а пацієнти стають молодшими. ІХС має високий рівень не тільки захворюваності, але й смертності. В Україні ІХС є головною причиною смертності населення. Без своєчасної діагностики та ефективного лікування може виникнути інфаркт міокарда або настати раптова серцева смерть. Мета роботи – узагальнити та розширити знання про сучасні методи, що застосовують для візуалізації вінцевих артерій, їхню еволюцію, можливості, ефективність, показання до використання, безпечність для пацієнта, які ґрунтуються на принципах доказової медицини. Встановити етіологічну причину ішемії міокарда можна лише після візуалізації ВА. Лікар-практик має змогу візуалізувати ВА за допомогою рентгенконтрастної коронароангіографії або комп’ютерної томографії органів грудної клітки з контрастним підсиленням. Методи візуалізації ВА застосовують у клінічній практиці вже понад пів сторіччя. Постійно оновлюють апаратну частину та програмне забезпечення, удосконалюють і розширюють діагностичні можливості цих методів, оновлюють рекомендації щодо їх застосування у загальноклінічній практиці. Головне завдання для клініциста – підтвердити чи спростувати наявність атеросклеротичного ураження ВА, а також встановити його локалізацію, поширення, ступінь стенозування, значущість для коронарного кровотоку, наявність кальцинозу ВА, колатеральних шляхів, склад бляшки та її внутрішню структуру. Лише після визначення усіх анатомічних і фізіологічних аспектів атеросклеротичного процесу в ВА можна обрати правильну стратегію лікування пацієнта мультидисциплінарною серцевою командою: фармакологічну терапію, метод реваскуляризації серця та заходи щодо первинної чи вторинної профілактики. Висновки. ІХС поширена в усьому світі. Нині доступними є два методи ангіовізуалізації вінцевих судин – інвазивна коронароангіографія та неінвазивна КТ-коронарографія. Необхідні наступні дослідження щодо ефективності та безпеки різних методів візуалізації ВА при ІХС. Покращення результатів діагностичного пошуку залежить і від можливостей апаратної складової клініки, й від раціональної побудови лікарем оптимальної послідовності діагностичного процесу.
The aim of the work. To summarize and expand knowledge about current methods used for visualization of coronary arteries, their evolution, capabilities, effectiveness, indications for use, safety for patients, guided by the principles of evidence-based medicine. Coronary artery disease (CАD) is an extremely common clinical cardiovascular disease, which is caused by atherosclerosis of the subepicardial coronary arteries (CAs) and can have both acute and chronic course. The incidence of CАD is increasing every year and getting younger. CАD has not only a high morbidity rate, but also a high mortality rate. In Ukraine, mortality from CАD is the main cause of population mortality. Without timely diagnosis and effective treatment, myocardial infarction or sudden cardiac death may develop. It is possible to ascertain the etiological cause of myocardial ischemia only after visualization of the СAs. A practicing physician is able to visualize the СAs using X-ray contrast coronary angiography or contrast-enhanced computed tomography of the chest. СA visualization methods have been used in clinical practice for more than half a century. The hardware and software are constantly upgraded, the diagnostic options of these methods are improved and expanded, and recommendations regarding their use in general clinical practice are updated. The main task for clinicians is to confirm or rule out the presence of a СA atherosclerotic lesion, as well as to determine its localization, extent, degree of stenosis and its significance for coronary blood flow, the presence of СA calcification, collateral pathways, plaque composition and its internal structure. Only after identifying the anatomical and physiological aspects of the atherosclerotic process in СA, it is possible to choose the right strategy for the treatment of patients by a multidisciplinary heart team including pharmacological therapy, a method of cardiac revascularization, and measures for primary or secondary prevention. Conclusions. CАD is a common disease worldwide. Today, two methods of the CА visualization are available – invasive coronary angiography and non-invasive coronary CT angiography. Further research is needed on the efficacy and safety of different СA imaging methods in CAD. Better results of the diagnostic search depend on both the capabilities of the clinic hardware component and on the optimal sequence for diagnostic processes rationally constructed by physicians.

Дод.точки доступу:
Губка, В. О.; Вайло, Ю. М.; Матерухін, А. М.; Макаренков, А. Л.
Экз-ры:
Знайти схожі

1-10 11-20 21-30 31-40 41-43

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)